Подаємо мовою оригіналу:
Павло Бондаренко
Ну, що схоже, дядько Сі встромив “всєхпереігральщіку”. Причому ззаду та у найнесподіваніший момент. І щось навіть гірше за здоровезного ножа.Дядечко Сі, ласкаво мружачись, назвав Україну стратегічним партнером КНР. А ще поставив вимогу – крутися як хочеш, що хочеш роби, але війна до 15 листопада має закінчитися.Тут не лише вплив США поглядається. Війна сильно б’є й по економіці Піднебесної, вганяючи її у депресію. І не лише Піднебесної. До вимоги Пекіну приєднався Делі. Бо там теж несуть колосальні збитки.
Таким чином, втративши європейський ринок газу та нафти москва сильно ризикує втратити ще й два цих величезних ринки збуту своїх смердючих “енергоносіїв”. Що у свою чергу спричинить фінансово-економічний колапс у самій “бензоколонці”.І все б нічого – тамтешній народ звик жити у злиднях. Але поваляться бізнесімперії оточення хвв. А якщо диктатор стає непопулярним, він довго не живе. Колись навіть Стану, який став непотрібним і небезпечним “соратники” допомогли відправитися до країни вічного полювання. І першим хто плюнув на його труп, був головний охоронець і підручний – Берія.
Сумніваюся, що “всехпереігральщік”, котрий, схоже, з переляку зовсім поїхав кукухою, виконає вимоги Сі та інших серйозних дядьків і тітоньок. Тому чекаємо на “Лебедине озеро”. Варіанти можливі, але їх небагато. До слова, щось за ядрьоний дрин після вітання дядечка Сі теж почали замовкати…А пригадуєте, як усе починалося? Як хвв перед нападом на Україну їздив до дядька Сі. Й очевидно щось звідти привіз в обмін на згоду кремля по “питанню Тайваню”. Як тоді педалювалася тема його “визволення” Китаєм. І де то все?А все чому? Бо Україна встояла і наразі здобуває перемогу за перемогою.
